Господа ле кэбэкуа юкрэньен!
Извиняюсь снова за флуд (есть у меня такая слабость — каюсь), но не могу не поделиться своим восхищением тем, как интеллектуально растет наш Президент…
Голод 1930-х годов на Украине был [b:3ikzzp0g]Армагеддоном [/b:3ikzzp0g]и национальной трагедией, заявил президент Виктор Янукович в обращении к согражданам по случаю Дня памяти жертв голодомора, который отмечается 27 ноября. «Даже сегодня трагедию 1932-1933 годов сложно осмыслить. То был настоящий [b:3ikzzp0g]Армагеддон[/b:3ikzzp0g], когда от голода теряли человеческое. Поэтому эта национальная трагедия, которая поглотила миллионы невинных, не подлежит забвению», – говорится в обращении.
Янукович раскритиковал «ученых», которые берут на себя смелость вольно оперировать цифрами, касающимися числа погибших от голода в 1930-е годы. «В эти скорбные дни не хотелось бы прибегать к критическому анализу, однако мы обязаны говорить правду и только правду, дабы скороспелыми выкладками не [b:3ikzzp0g]девальвировать сакральность всечеловеческого горя[/b:3ikzzp0g]», – заявил президент.
http://www.gazeta.ru/news/lenta/2010/11 … 7705.shtml
Маладес, Витёк!
[quote="Любый друг":3ael3gne]… не могу не поделиться своим восхищением тем, как интеллектуально растет наш Президент…[/quote:3ael3gne]
Это ему не помогло…
[img:3ael3gne]http://durdom.in.ua/public/main/photos/photo_20548.jpg[/img:3ael3gne]
Московский государственній [b:3ael3gne]януверситет[/b:3ael3gne]
Русский юмор-это что-то!!
Текст заслуживает того, чтоб его полностью воспроизвести.
Наверное, Ганя сама написала, пока в Феофании лежала.
(Вспомнился анекдот, про Брежнева, где он говорит, что многие хвалят «Малую землю», надо и самому почитать).
http://www.president.gov.ua/news/18809.html
Слово Президента України до народу в День Пам’яті жертв Голодомору
Доземно вклоняюся пам’яті безневинно убієнних Голодомором.
Навіть сьогодні трагедію 1932 — 1933 років важко осмислити. То був справжній Армагедон, коли люди од голоду втрачали людське.
Відтак, це національне нещастя, яке поглинуло мільйони безневинних, не підлягає забуттю.
В Україні за часів незалежності немало сподіяно і чиниться задля увічнення пам’яті по убієнних Голодомором. Встановлюються поминальні знаки, пам’ятки і навіть цілі меморіали.
Найбільше дотикають серце пам’ятки і пам’ятники, зведені за народним звичаєм — на кошти, зібрані громадою. Це давня українська традиція. До слова, перший такий поминальний Хрест, ще задовго до урядових рішень, був освячений 12 серпня 1990 року за повним православним ритуалом, в присутності десятків тисяч мирян, гостей з усієї України та із-за кордону, під Лубнами, біля Мгарського монастиря.
Там же, за козацьким звичаєм, було насипано курган скорботи і зведено Великий вічовий дзвін над трасою Київ-Харків під Лубнами, біля Мгарського монастиря при багатотисячному велелюдді. Відтоді щороку відбуваються там панахиди. Одне слово, цей меморіал нині відомий у всьому світі.
Сталося це, повторюю, ще до урядових рішень. Далі держава взяла на себе ту справу. І це — до її честі.
Однак, коли ці печальні учти почали йти конвеєром, коли деякі, з дозволу сказати, «вчені» на численних імпрезах і «круглих столах» легко перекидаються мільйонами загиблих з голоду — від 3 млн. — до 5 млн. — до 7 млн., а то й більше — то це вже кощунство. Адже смерть навіть однієї людини — це невідшкодована втрата не тільки для рідних, а й для Космосу. То чи можна скидати на рахівниці мільйони, як щось таке собі, не суттєве. Це — непростимий гріх.
Треба, нарешті, піти за принципом — «на сьогодні доведено на основі документів і спогадів очевидців стільки-то. Пошуки ведуться далі, згідно з якими і буде уточнюватися ця важка цифра».
У ці скорботні дні не хотілось би вдаватися до критичного аналізу, однак ми зобов’язані говорити правду і тільки правду, аби скороспілими викладками не здевальвувати сакральність вселюдського горя.
Ще раз усі разом вклонімося Пам’яті безневинно убієнних жертв Голодомору і пообіцяємо, що зробимо все, аби подібне жахіття ніколи не нависло чорним крилом над Україною!